Лікарі не завжди можуть вилікувати хворобу, але можуть зменшити страждання, приборкати біль та покращити якість життя людини. У сучасній паліативній медицині доказові протоколи поєднуються з глибоким гуманізмом та індивідуальним підходом до кожного пацієнта.
Про вибір професії, поєднання клінічної практики з викладанням та підхід до паліативної допомоги розповідає Вадим Зенін, лікар-терапевт вищої кваліфікаційної категорії, кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішньої медицини, член Медичної ради «Медікс Опіка».
Шлях у медицину
Вибір професії для Вадима Вадимовича був особистим рішенням. Його батьки не були лікарями, а інтерес до медицини з’явився ще в підлітковому віці.
«Мене захоплювали медичні серіали. Саме вони спонукали замислитися про професію лікаря. Думка про те, що завдяки медичній освіті можна врятувати чиєсь життя, дуже мотивувала. Бажання допомагати людям стало головною причиною мого вступу до медичного університету».
У 2006 році він закінчив медичний факультет Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Далі були магістратура, інтернатура та аспірантура на кафедрі внутрішньої медицини № 2, достроковий захист дисертації та здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук.
З 2011 року Вадим Вадимович викладає у ЛНМУ імені Данила Галицького, а з 2025 року обіймає посаду доцента кафедри. Він опублікував 51 наукову працю в українських і міжнародних фахових виданнях, став співавтором двох монографій та пройшов міжнародне стажування у Польщі (East European Association of Scientists, Warsaw).
Є дійсним членом Українського лікарського товариства, Асоціації превентивної та антиейджинг медицини й Асоціації фізіотерапевтів України.
Викладання та підготовка медичного персоналу
Викладацьку діяльність Вадим Зенін поєднує з клінічною практикою. У навчанні приділяє увагу доказовій медицині та практичним навичкам майбутніх лікарів.
Має інструкторську сертифікацію Європейської ради реанімації (ERC) та Всеукраїнської ради реанімації з базової підтримки життєдіяльності (BLS, Basic Life Support) і базової підтримки життєдіяльності у дітей (PBLS, Paediatric Basic Life Support).
У «Медікс Опіка» проводить практичні тренінги для медичних сестер виїзної служби. Навчає оцінювати стан пацієнта за міжнародним алгоритмом ABCDE, щоб своєчасно виявляти життєво небезпечні порушення.
Робота з пацієнтами із супутніми захворюваннями
Вадим Вадимович має 19 років практичного досвіду. Одним із напрямів його роботи є ведення пацієнтів із коморбідними станами, тобто поєднанням кількох хронічних захворювань.
Під час призначення лікування він враховує загальний стан пацієнта та супутню патологію, приділяючи увагу безпеці терапії й уникненню зайвого медикаментозного навантаження.
У «Медікс Опіка» також займається симптоматичною терапією та впровадженням протоколів невідкладної допомоги в паліативну практику.
Філософія паліативної допомоги
Робота в паліативній медицині доповнила його уявлення про завдання лікаря.
«Коли я вступав до медичного університету, мені здавалося, що головне завдання лікаря полягає в порятунку життя. Сьогодні я розумію, що не менш важливо допомагати людям жити без болю та зберігати гідність, навіть коли вилікувати хворобу неможливо. Сучасна медицина ґрунтується на доказовому підході та клінічних протоколах. Вони допомагають обирати тактику лікування, але кожне рішення має враховувати стан і потреби конкретного пацієнта. У паліативній практиці це особливо важливо. Коли можливості впливу на перебіг основного захворювання обмежені, ми зосереджуємося на контролі симптомів, полегшенні страждань і підтриманні найкращої можливої якості щоденного життя. Адже ми лікуємо не хворобу, а людину».
Фахівці Медичної ради та виїзної служби «Медікс Опіка» працюють разом, щоб пацієнти отримували медичну допомогу й догляд удома, а їхні родини мали необхідну підтримку.
