Коли хвороба змінює життя родини, перше, що потрібно — це надійна опора. Людина, яка візьме контроль над ситуацією, розвіє страхи та поверне гідність кожному дню пацієнта.
Ми в «Медікс Опіка» переконані: обличчя нашої компанії — це наші лікарі. А тому відкриваємо серію «Люди, яким довіряють». Наша перша історія — про Оляну Панченко, лікаря-анестезіолога, лікаря паліативної допомоги та регіонального медичного керівника нашої служби.
Про вибір та шлях у медицині
Оляна родом із півдня України — з нині тимчасово окупованої Херсонщини. Виросла на березі Каховського водосховища, закінчила фізико-математичний ліцей із відзнакою. Професію обирала прагматично — за тестами профорієнтації.
«Тести показали, що мені найближчі сфери «людина-інтелект» та «людина-людина». Галузь, де однаково потрібні й аналітичний розум, і людяність — це медицина. Так я поїхала вступати до Дніпра, де колись навчалися мої батьки і де медичну академію закінчувала моя тітка».
Отримавши диплом у 2016 році, Оляна обрала одну з найважчих спеціалізацій — анестезіологію та інтенсивну терапію. Інтернатуру проходила в Одеському медуніверситеті та на базі Херсонської обласної лікарні. Працювати повернулася у рідну Горностаївку, за сумісництвом — у реанімацію Каховки. Пологи, важкі ДТП, коми, інсульти — це була щоденна передова боротьби за життя, де секунди вирішували все.
«Я завжди мала на наркоз «план Б» і «план В». Ця готовність прораховувати ризики наперед неодноразово рятувала людей. З початком 2022 року я очолила нашу Горностаївську лікарню. Для мене завжди було важливим навчання колег: я ініціювала курси з серцево-легеневої реанімації, впроваджувала неінвазивну вентиляцію легень (CPAP-терапію) під час COVID-19».
Поворотний 2024 рік: між ІТ та «Медікс Опікою»
Коли рідний дім опинився в окупації, Оляна переїхала до Львова. Чуже місто, оренда житла, діти — реальність вимагала гідної оплати праці. Вона вже серйозно готувалася піти з медицини в ІТ-сферу і вчила програмування, аж поки все не змінив один день.
«Я пам'ятаю це відчуття невизначеності. Одного дня я просто подивилася вгору і сказала: «Боже, пошли мені саме те, що мені потрібно. Де я буду максимально корисною людям і де моя праця цінуватиметься». Того ж дня зайшла на сайт пошуку роботи. Перша вакансія, яку я побачила — «лікар паліативної допомоги» від «Медікс». З гідною, чесною заробітною платою. Я відгукнулася. Спочатку працювала лікарем, а згодом стала регіональним медичним керівником, адже маю освіту та відповідний досвід у галузі управління охороною здоров'я».
Паліатив — це про якість кожного дня
Оляна чітко знає: паліатив — це не «здатися», а окрема філософія охорони здоров'я. Великий пласт роботи — це професійне знеболення за сучасними стандартами, розвінчування міфів про знеболювальні препарати та психологічна підтримка рідних та доглядальників пацієнтів.
«Робота з паліативними пацієнтами має свої суттєві відмінності. Саме тому лікарі не мають права займатися паліативом без відповідної сертифікації. Лікарям, які хочуть долучитися до команди «Медікс Опіка», компанія повністю оплачує ці курси. І вже після цього ми залучаємо їх до роботи з пацієнтами. При деменції чи хворобі Альцгеймера рідні часом сердяться на пацієнта, не розуміючи фізіології незворотних змін. Пояснити їм причину хвороби — це вже зняти з родини 50% стресу. Я вчу їх, як годувати через зонд, як користуватися протипролежневим матрацом. Також ми підказуємо, які ліки можна отримати безкоштовно, яке обладнання не купувати, а взяти в безкоштовну оренду, бо тривалий догляд дуже виснажує сім'ї фінансово».
Заземлення руками
Щоб не вигоріти емоційно в такій важкій сфері як паліатив, Оляна рятується творчістю та роботою руками, яка дуже заземляє. Вона грає на гітарі та фортепіано, шиє, пише вірші. А ще — робить соєві свічки та гіпсові вироби, які розігрує на благодійних аукціонах, збираючи кошти на Сили оборони України.
«Перед сном я читаю синам казки — так само, як колись мені читала моя бабуся. Намагаюся берегти добро. Адже у світі, де так багато темряви, треба ставати світлом. А надто тоді, коли твоє покликання — ПАЛІАТИВ».
